Завжди зі мною поряд ВІН
варто лиш в себе подивитись
й навколишній зникає дзвін
я бачу Храм та помолитись
я можу будь-де, будь-коли
а стін і образів не треба
мій Храм стоїть не на землі
він простягається до неба
від мого серця, там основу
його закладено давно
і я туди вертаюсь знову,
коли думкам стає темно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228711
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Ника Анютина