У нього є дружина, у тебе – щось таке…
Життя наполовину – напряжливо-гірке.
Прокинулася вранці – а він в твоїх думках.
У стомленому серці – стріла, а може цвях...
Приховані слова, невиплакані сльози,
Твої роки спливають в щоденному гіпнозі.
Вже склянка захлинулась, вживаючи вино,
А серцю не накажеш, не слухає воно…
Воно збиває ритм, воно шукає щастя
У телефоннім дзвоні, у зустрічах нечастих.
Кохаєш без причини, без віри в майбуття...
Життя наполовину… Та все таки – життя!
А у твоїх подруг – все класно, все за планом,
Стабільний рівній секс… коли не зовсім п'яний.
Засуджують, пліткують... Чому ж їх так цікавить
Життя наполовину? Чому ж їх "жаба давить"?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.12.2010
автор: Віктор Нагорний