* * *

Ти  знов  мене  провокував
Мій  демон  невгамовний.
Людської  підлості  навчав,
Й  мене  зовсім  не  здивував;
Урок  бо  твій  безспорний.
Стирав  до  крові  мозолі,
І  мліли  біллю  руки.
Спокійний,  у  нічній  імлі,
Ти  з  сивим  пасмом  на  чолі
Спостерігав  ті  мої  муки.
А  я  був  радий  услужити,
Бо  прислуговувать  не  вмію,
Мені  хотілося  тут  жити,
Не  просто  жити,  а  творити,
На  краще  мав  тоді  надію.
Черства  ненависть  і  жадоба
Згубили  світлі  поривання.
Твої  …,  в  людській  подобі,
Декому  іще  в  утробі
Привили  навички  знущання.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228726
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: Платон Маляр