Я боюсь відкриватися людям,
Бо плюють лиш у душу вони.
Є у них тільки камінь у грудях,
В їх пустелі немає води.
Я боюсь відкриватися людям,
Бо кидають лицем у багно.
Бо не знають,що і в моїм серці
Тече кров,мов червоне вино.
Я боюсь відкриватися людям,
Бо вони населяють весь світ.
Мало є кому можна довірить
Свій малесенький внутрішній світ.
Час іде й через декільканадцятьсот літ
Люди будуть такі ж ,як були.
Буде важко їм довіряти
Й не знайдеться в пустелі води.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228747
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.12.2010
автор: О"