Ліси вмирають від дощів кислотних,
Бруд викидають фабрики, машини.
Пройдуть роки, Земля померти може
Й не буде на Землі тоді людини.
Загинуть птахи, мертві стануть ріки,
Земля не зможе врожаї давати.
Тоді не треба буде щось ділити
І не потрібно буде воювати.
То ж схаменіться, люди, бережіть природу!
Любіть її неначе рідну матір!
Загойте їй ті рани, що нанесли,
Вона жива й не хоче помирати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228822
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.12.2010
автор: Віталій Назарук