Як гарно скрізь...Чарівне небо.
У шовк убралася блакить...
Ну що тобі, душе, ще треба?
Яким ще зіллям напоїть?
Дивись, милуйся і молися.
Забудь про втрачені думки...
А он зірки вже зайнялися,
І жебонять весни струмки.
У хмарах місяць пропливає.
Доріжку в річці освітив...
Душа уваги не звертає,
Лиш чує жалібний мотив.
Це розлилися струни серця,
звучить мелодія сумна.
Слізьми наповнились озерця,
І душу жалість розрива.
Та десь взялася раптом Муза
З Молитвой щирой на вустах,
Сказала:"Ні!" оцій недузі.
Враз зникли сумніви і страх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228837
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.12.2010
автор: Н-А-Д-І-Я