"Поклич, поклич…" – курличе бусол.
Прощання розпач полонив...
( напровесні я повернуся,
ковтну води таловини… )
"Ага-ага!" – гелгочуть гуси,
все поглядаючи униз.
( ще день – у крижанім кожусі
постане став, що рястом ріс… )
А я мовчу. Негоже слову
псувати тишу світанкову,
вкрай красномовну – водночас…
Сніг зійде, як в минулі весни…
По-великодньому воскресне
земля… Та чи застане нас?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228898
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 15.12.2010
автор: Лариса Іллюк