Рентгенкабінет. Жива черга.
чоловік 20, що в тій чи іншій мірі піклуються про своє здоров"я.
ввозять замерзлого бомжа на ортопедичному ліжку.
Бомж напівживий.
або напівмертвий, стоне
(хоча й не стікає кров"ю).
Люди
наче воші розбігаються.
Я і сам інтуєктивно роблю крок назад.
та не в тім суть.
ті, хто не встигли розбігтись прикриваються.
хоча самі, з власними ванними у власних двокімнатних квартирах,
частенько тхнуть.
Люди не люблять стояти в чергах. скаржаться.
не хочуть пропускати бомжа на ортопедичному ліжку перед собою [вони ж переконані, що вони кращі ніж він!]
Санітарка професійно заспокоює стонучого від болю бомжа: каже "мовчи, тварь". лається.
якась дамочка інтеліґентно попльовує в тінь...
я захотів просто поглянути бідолазі в очі.
підійшов.
придивився.
а їх не було: їх хтось колись виколов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229061
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: C3H5(ONO2)3