Хто ти? Створіння живе, що процес сам ненавидить?
Бавишся крабом в піску, а ти хлопець чи дівчина?
Гарне й спокійне, з людиною схоже й неправильне,
Тіло порізати можна, воно не твоє – ви повінчані.
Плачеш бо батько побив, знову п’яний і каверзний,
Вбила б чи вбив і не сумно – вмикаємо музику?
Тінню померлих і дикими дивними танцями,
Намалювало портрет! Я з облич візьму позику…
Темне холодне повітря лиш подихом спинить нас,
Все ж хто ми є? - Розрізняю в картині скалічених,
Ми полюбляємо жити недовго – « In anima veritas!”,
Завтра у ліжку, поки іще ніч, будуть душі зневірених.
Ми назавжди залишаємось друзями, може й коханцями,
Бо я не знаю якої ти статі й не треба це,
Може поки ще не вмерли займемося дивними танцями???
Anima з нами, на серці ж - покручене деревце...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229097
Рубрика: Присвячення
дата надходження 16.12.2010
автор: Фелем Ящірка