* * *

Глибока  осінь  …    
                           Холодний  парк
Мене  самотнього  стрічає.
Що  у  житті  цьому  не  так
З  журбою  він  розповідає.
Радіти  мушу;  він  як  друг,
Завжди  мене  лиш  розуміє,
Життєвих  негараздів  й  мук
Обмежити  все  ж  не  зуміє.
Жовтим  килимом  дорогу  устеля,
Листям  шарудить  опавшим,
Тільки  він  бо  мою  душу  звеселя.
І  почуттям  завдячую  найкращим.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229227
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.12.2010
автор: Платон Маляр