Провести поглядом, мов пальцем, по зіницях
Торкнутись думкою уражених місцин
Навести лад, поприбиратись на полицях
В твоїй свідомості запилених крамницях
Нових на продаж викласти світлин
Змішати кольори твоїх очей. В безодні
Їм відтворити із піску перлин
Здистилювати сльози у двоокис водню
Сипучий білий осад часу плин нервозний
Повіє до віддалених площин
Де ви, мої загони - Альфа, Браво й Чарлі?
Хутчіш сюди, зкидаймо цей режим!
Кровить? Понакладає парамедик марлі
Чарівний седатив, поцуплений з лікарні
Розпрямить зтиснутих твоїх пружин
Втім, я не лікар зовсім, інше маю гасло
Я вивільняю пташок із кліток
Я перекреслюю миттєвим повсякчасне
Там, де потворне вмерло, вродиться прекрасне
Отримавши від мене свій квиток
По змерзлих синапсах знекровленої плоті
Де рух життєвих рік навік спочив
Тектимуть теплі течії майбутніх зльотів
Митець завжди взнається по своїй роботі
Я - майстер, що випилює ключів
Відкрию цим ключем дверей у темне місто
Це не помилка. Так, тобі сюди
На вигляд моторошне, затишне за вмістом
Воно - великий пес з очами оптиміста
Твій перший крок?.. Це вже сама. Іди!
Лишаюсь осторонь, щоб берегти границі
Стиха підборів стукіт у пітьмі
Завдання виконав, розібрана в'язниця
Вже кволим кошеням розпечена тигриця
Не обернеться навіть уві сні
© Дмитро Барзілович, грудень 2010́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229234
Рубрика: Лирика
дата надходження 16.12.2010
автор: Дмитро Барзілович