Січень. Світанок. Зимно…
Шлях. Божевільні дерева
хором співають гімни
вигаданій весні.
Стертий аркуш дороги.
Бабин прокльон омелевий…
Нотами ринуть до бога
галичі чорні вогні.
Реквієм в ре-мажорі?
Марш на гілкових лірах?
Щось у цім дивнім хорі
збочене і чуже…
Зиминим примхам і чарам
здавна ніякої віри.
Серед примар та марень
шлях загубивсь уже.
В цій партитурі хиби.
В цій партитурі вади.
Несмак і безлад — ніби
раптом на сході дня
сором Зимі відмовив,
розум природі зрадив.
Замість путі — зимовий
шал. І смерч вороння.
Грай, вороняча зграє!
Грай, бо інакше заграє
відчай, якому, знаю,
з роду немає кінця.
Голі, одурені крони
у божевільному раї
знай приміряють корони,
ніби їм до лиця…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229329
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Богдан Ант