Час невблаганний-коротка мить,
Як швидко він летить,
Коли він поруч.
А коли нема?
Як довго тягнеться доба,
Лети,лети,годинонька моя,
Бо довгий день і ніч важка,
І очі,важкі очі,вони чекають
Виглядають,немов на сина
Чекає мати,бо лиш вона
Уміє так чекати,а він до неї
Поспішає,він свої крила розправляє,
Бо добре знає,так як вона..........
Його ніхто так не чекає.
Коли до неї прилітає він
Бачить,як вона стоїть,до нього
Руки простягає,на нього дивиться ще мить,
Й цілує й обіймає і щось питає щось питає.
Час невблаганний!
Щастя мить!
Ніхто не може так любить...
Й ніхто не покохає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229503
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: Ольга Ратинська