Іду по вулиці і і слухаю Armin'a,
Вечірні світяться казково ліхтарі,
Від щастя розривається людина,
Tiesto у навушниках собі кричить.
Ступає час завжди собі помалу,
Долає світло кілометри на своїм шляху,
Життя сюрпризів нам дає чимало,
Кидає на дорогу гостру і тривку.
І святиться в душі нова надія,
Повторює комети неповторний шлях
У кожного палає не єдина мрія,
Проте не раз спіткати може крах.
Однак усе триває в круговерті
Та щастя не закриється на ключ,
Тож будьмо сильні, дикі, до знемоги вперті
І гарний встелиться в людини путь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229510
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.12.2010
автор: jaryj