Чорна, біла…

Чорна,  біла,  чорна,  біла
А  я  б  їх  кількість  не  лічила,  
бо  це  сорока  сизокрила,
пір"їни  свої  що  зронила.

Чорна,  біла,  чорна,  біла.
І  смуги  зебри  почергово
так  тягнуться  цілу  дорогу.
Топтатись  я  по  них  посміла.

Чорна,  біла  ,чорна,  біла.
Як  мелодійно  оповила,
своїми  нотами  зігріла
та  клавіша  роялю,  біла.

Лишилася  одна  хвилина
такого  полосатого  життя
     ...  і  знову  біла  полоса=)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229659
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: I.n.g.a.