Я можу вічно слухать тишину,
Ніяких ані слів,ані розмов.
Я можу слухать знов і знов
Дивную пісню її ту
Таку чарівну і просту,
Вона проймає в глибину,
Там зачіпає за живе,
Таке таємне та своє.
Це все буває,коли я
Лиш залишаюся одна.
Це - самота.
Чи добре це ,чи ні я і не знаю
Лиш,коли певна мить настане,
Я відчуваю дикий страх
Й солоний присмак на губах.
Думки пливуть самі по собі
І вже не слухають мене,
Так хочеться притиснутись до когось,
Та ні,немає тут тебе.
Така вже однина мені не по душі,
Потрібно вчасно зупинитись.
Не перебрати з чарівною самотою,
Бо можна в ній і залишитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229696
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2010
автор: О"