Ти так далеко
І так близько водночас,
Ти той, кого не знаю я,
Але тремтить від тебе тиша.
Слова твої нічого вже не змінять,
І крок у сни, що мрії заколишуть.
Натхненна ароматом чаю,
Любити важко - я це знаю.
Пензель у руці,
Образ твій на полотні
Нагадає про щастя миті,
Що дарував десь посеред літа.
Коли сиділа я в куточку,
Вишивала тобі сорочку.
Ти грівся на сонечку
Десь у вишневому садочку.
Виглядала у віконце,
Коли любий прийде,
Холодної води принесе.
Щебетала пташка у дворі,
Рахувала разом наші дні.
13.11.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229875
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2010
автор: Олеся Вишня