Юдоль спокути тіні власних пітьом,
Що з зиском в сім спокус придбали душі
За найсвітліші промені у світі,
Земля невтомна в пошуку зворушень.
Гойдаючи людей довкіл Світила,
Що має їм нагадувати вічність,
Щоденним тліном відбиває тіло
Людське на тлі своєму й перед вічі
Відбиток кида кожному, як доказ,
На площину доріг з життя в нікуди,
Підозрюючи, що свого речдоку
Ніхто з живих не визнає до суду.
Трагедії: цунамі, землетруси…
Мабуть, це – рок, і ми усі – невинні.
В своїй темниці кожен в’язень мусить
Зізнатися собі у власній… тіні?!
На розі всіх вітрів і сил тяжіння,
Під чорнотінним саваном скорботи,
Сама в собі немов у домовині,–
Планета-покуть.
І її істоти…
Архангел підлетів, перехрестився
Й на висхідних потоках смутку й туги
Хрест-навхрест меч в земній залишив вісі:
ЗЕМЛЯ
Початок світу – Калі-юга
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229927
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.12.2010
автор: Богдан Ант