По стерні колючій бігла без оглядки
Волошкова мрія, виткана з весни…
Дикого волосся розвівались прядки,
У вітрах шукали ті травневі сни…
Полонили простір пахощі медові,
І купались в сонці зніжені пташки,
Та тікала мрія із тенет любові,
Погубивши в полі голубі стрічки.
І тікала мрія у діброви темні,
Поколовши ноги об стерню образ…
І топила очі у плачі даремнім,
І на світ дивилась, як в останній раз…
Світ надій весняних вже спіткає осінь,
І холодить серце вересневий плин…
Золотаву мрію покриває просідь
І очей-волошок вицвітає синь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229998
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2010
автор: Лілія Ніколаєнко