А тобі невтямки, скільки було в словах моїх щирості.
З висоти свого "я" ти не зволив до мене спуститися.
І моїм почуттям не судилось із паростка вирости.
Та я рада тому, що не будеш мені знову снитися.
А тобі невтямки, що встеляєш шляхи свої трупами -
безневинними жертвами серця занадто амбітного.
І джерельна вода раптом стала гіркою цикутою,
а з осінніх небес враз повіяло подихом лютого...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230267
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2010
автор: Ніна Яворська