Штовхаю човен
Крізь порожнечу,
Що зависає
У сиво-багряному повітрі,
У яблукові місяця,
Який поступово
Перетвориться
У молоде вино.
До човна емоцій
Захований ковчег оберегу.
Так непомітно
Догорає життя
На тлі безодні
Сивиною дня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230281
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 21.12.2010
автор: Шабо