І вже не має духу йти без крику
По склянних уламках, тобою залишених,
І пити вино наодинці із тишею
І в гості ніч до себе кликати.
Щось писати. Закреслювати. Спалювати.
Рахувати рух секундної стрілки.
Чорними нитками квіти вишивати,
І не вірити, що все так гірко.
Вже впилась вина червоного до хмелю!
Ти поїв, моя чарівна згуба!
І лиш зараз я побачила, коханий,
Не в винові, а у труті мої губи.
Сильна трута, душу їстиме роками,
Рот заклеїть, що не буде крику,
Я втікаю геть, лісами темними,
Я шепчу "Забудь", немов молитву.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230283
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.12.2010
автор: Ardoss