Двадцять друге дванадцяте. Найдовша у році ніч, нескінченна майже.
Це зимове сонцестояння. Такі ночі найкраще проводити в ліжку з кимось.
Ляля знає більше, ніж каже, але має маленький мінус...
Кажеш, пристрасна, нерозважна? Перед нею падають стіни!
Вмій крутитись - не треба стажу. Вперед на міни! =)
Ляля любить життя. Бере усього і багато. (потім ще довго силкується розібратись,
Що хоітла, що було "треба", від чого буде результат, а від чого втрати.
Не шкодує за тим, що зробила сама, світ занадто мінливий, аби про щось шкодувати.
Головне не втрачати голову, не лишати нерви оголені, не шукати в отруті солоду.
Ляля стільки всього ще не встигла опанувати! (за нею цікаво спостерігати, еге ж?)
Щира безпосередність компенсує усі недоліки - на те вона й молодість!
Все таке проминуще. А скільки мрії тривати?... То хай же не знає меж!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230557
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.12.2010
автор: Ляля Бо