Ми поруч стояли й молилися Богу,
Синхронно вуста шепотіли:прости.
Здавалось навіки поєднані небом,
До нього й звертались:спаси й сохрани.
Та нам не судилося бути разом.
Сьогоднішня мить -випадковість,
Та вірю я в те,що за збігом земним
На небі єднаються долі.
І хоч три хвилини так швидко збіга,
Ця мить закарбується щастям,
Бо як не крути, але все ж не спроста,
Любов -це чекання й благання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230804
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2010
автор: Самотя