В обіймах з вітром,
В латаній одежі.
Блукає світом – сивий менестрель.
Йде битим шляхом,
Грає на вієлі -
Де б він не був, завжди співа пісень.
В слова вплітає
Спів пташок веселий,
В мелодію – весняний дощ і вітер.
Бере з довкола
Все що бачить гарне,
Всі барви неба, аромати квітів.
Співає голосно,
І раптом зовсім тихо,
Він щось шепоче – “Ні! Не те , не те”.
Давно шукає -
Слів й мелодію для пісні,
Щоб була кращою з усіх пісень.
І знов життя проходить в пошуках намарних:
Поміж подій, бажань й думок – на жаль примарних.
І знову кажеш ти :“Це все не те. Усе нове воно вже було“.
Не там шукаєш,
Любий менестрелю,
Заглянь у серце - у ньому цілий світ.
Ця пісня -
Це любов у серці,
Вона звучить там на різні голоси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231009
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2010
автор: Ігор Сас