Буває вічність вже так близько ,вже так тихо біля серця.
Починає свою пісню ,відчинивши думці дверцю.
Думці,спогадам ,надбанням . Теплий промінь дня -
Сяє струменем життя.
Буває вічність вже так близько ,що дістануся рукою.
Вже туман спустився низько ,розминувшися із тьмою.
Не лишивши і надії.Серцю крихти часу.
Зірку я погашу,
Що тримала вічність довго,вже так стрімко біля серця.
Тож почну я вічну пісню, вічності відкривши дверцю.
Стрімко час летить і не спинити.
Не втрачай! Не спиняй!
Жити...
P.S. Gary Jules - Mad World
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231015
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2010
автор: VioletSama