Чи колись відчували ви кохання?
Чи писали ви колись листа до людини, що не ваша?
Тобто, це вам лише так здається. А може й ні?
І от тут ви застрягаєте поміж цих роздумів. Ні туди й ні сюди:
"Я спілкуюся з тобою вже давно,якщо це можна назвати спілкуванням.
За такий час я навіть не встигла тебе пізнати хоч трохи краще.
Але вже вважала своїм коханим.
Скоріше тим, на кого я завжди змогла б зкинути цей тягар з паскудних думок.
Ти вислуховував, як завжди,зітхав і, як завжди, казав, що все налагодиться.
Мене це бісило. Ми з тобою, певно, ненавиділи одне одного.
Так. Скоріше так і було. Я із біса багато палила.
Сумувала за тобою, обіймала подушку замінюючи на тебе.
Але ж ти незамінний. Єдиний. Коханий.
Може, тобі й зараз байдуже, бо ти непобачив цього листа коли йому був час на відправку...
Та чи побачу я тебе знову? Пробач мене за всю ту неприязнь.
Почуваю себе морем.
Бо ніяк не можу зібрати всі думки й емоції докупи.
Я ніколи не плакала при тобі. Та чи колись взагалі плакав ти?
В хворій голові, напевно, назавжди застрягли образи тебе.
Особливо настрій твого облиичя й очей.
Не зможу уявити тебе поряд.
Пробач."
Так і живеш, поки життя саме не розв'яже все це...
А потім ти відловлюєш себе на тому, що весь зміст того листа - суцільна мрія.
Жахаєшся, що зміг отаке написати.
І одного дня відчуваєш, як вібрує в кишні твій мобільний.
- Привіт! Я так скучив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231196
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2010
автор: just me