Ти випив мою кров до дна,
і навіть серця вже нема
воно у суєті втонуло,
і все життя враз промайнуло,
неначе срібно-сіра тьма.
Вона мене і полонила,
і всю навмисне осліпила,
відтінком бурого багна.
Це все для тебе,знаю, гра,
яку ти виграв так класично,
брехавши всім аферистично.
Ти ж бачив,що це я слабка
та знала наперед сама,
що це не дежавю,а гра
і фінішу її нема,
бо полонила все глузлива тьма.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231425
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2010
автор: AnastasiaG