Гірчать слова-каміння, розкидані без цілі.
Так хочеться прозріння та снігопади білі
кладуть цукрову пудру на земляні коржі,
і краплі меду в хугу солодять будні дні.
Та вечір, наче привид приходить з-за кутка
передчуттям нас живить. Мов чорного кота
із клітки випускає. Зелені очі в даль...
І вороття немає! Слова - не мед.. Нажаль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231525
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2010
автор: Окрилена