Закон один для всіх на світі,
але чому так плачуть діти,
коли прийшла пора прощатись,
на віки вічні розставатись.
Батьків так тяжко хоронить,
чомусь душа кричить, болить.
І пам'ять не дає спокою,
бо образи життя передімною,
один за одним пробігають,
ковтати сльози заставляють.
І безпорадно,стиснув зуби,
останній раз цілую в губи
свою матусю дорогу.
І шепчу їй прости й прощай,
в небеснім царстві спочивай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231561
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2010
автор: capusta