Квітка кольору вогню -
Зовсім серце не гріє,
Але часом гнів очей -
Ранить краще за стріли
Океан з картини
не дасть й краплі вологи.
Але це тільки безодні розуму -
темні й глибокі.
Пустотою не наповнишся,
А коли щось віддаватимеш
Щиро, від серця -
Не відчуватимеш втрату.
Як бажаннями закований,
То не можна небом напитись.
Одним словом правди -
Можна вільним зробитись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231682
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2010
автор: Ігор Сас