Бринить в душі сльоза
Серце обпікає,
Дивлюсь на небеса — чомусь зірок немає .
Небо затягнули хмари опівночі
Моя душа не спить і я не стулю очей.
Образ той щораз повз мене проминає
- Ти хто?,— дивуюсь я
- Чому тебе не знаю?
- Чому турбуєш сни, що барвами покриті
- Лишень ти уяви
Чи можна ось так жити?!
Дивлячись на те, що незнайоме оку
Повз мене прошмигне,
Та я відчую дотик.
Це мрій моїх струна,
Це джерельце любові
Так дзвінко виграє,
Як соловей в діброві,
Це прагнення душі відкритись світу, людям
І довести усім, що мрії — це майбутнє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231730
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.12.2010
автор: Ольга Піскун