Складеться все не так як думаю я і не так як ти,
Хоч думаємо ми про зовсім різні речі,
І від реальності цієї нам нікуди не втекти,
А ми шукаємо давно шляхи до втечі.
Неначе все розказую здається не про нас,
Лишаємося ми думками й кожному бере своє життя,
Звичайно вилікує все це вічність, швидкоплинний час,
У променях світла тунелю лиш згадаємо про почуття.
Де та любов яку не втримав я і не спіймав?
«А я його просто не бачила, сприймала як звичайне»
Свою мадонну я із неї у своїй уяві малював,
Її сонце найяскравіше, а моє небо безкрайне.
Так гаряче, так боляче, - на поміч прийде темна ніч,
А там я заховаю вже усі свої не згадані бажання,
Це лиш одна історія на тисячу різних сторіч,
У смутку серця убивається іще одне кохання.
28.12.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232078
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.12.2010
автор: КРІПАКОС