Як боляче й важко мені на душі
Повідаю я лиш паперу.
Які заварив я паскудні каші -
Ще гірші за тиф та холеру.
Мене розуміє одна лише ніч,
Покровом знімає образи.
Вона поздуває з поранених пліч
Всі денні й вечірні прокази.
Оправдати себе вже не маю я сил.
Та й навіщо? Насправді я винен.
Не бачити вже мені ангельських крил,
Горіти я в пеклі повинен.
Та най моє слово, яке не яке,
Навчить хоч когось у цім світі,
Що зовсім не треба чинити таке
І падати в дурощів сіті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232108
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.12.2010
автор: Андрій Конопко