Політ крізь бурю

Життя,  немов  політ  крізь  бурю.
Ніяк  інакше  я  не  назову
Любов  і  зраду,  вірність  і  тортури,
Багатство,  розкіш,  бідність,  самоту.

Немов  у  лісі  люди  заблукали,
Немов  не  бачать  рятівну  тропу,
А  як  побачили,  то  навіть  не  сказали
Про  теє  іншим  -  самі  хай  знайдуть.

-Чому  я  всім  повинен  помагати?
-Чи  всі  не  люди?  Чи  вони  малі?-
Такі  питання  не  дають  нам  спати,
Бо  відповідь  на  них  ще  не  знайшли.

Нам  хочеться,  щоб  люди  нас  любили,
І  поважали,  й  шанували,  й  берегли.
А  ми  ні  кроку  їм  назустріч  не  зробили,
Бо  всяк  тримається  за  св́ої  береги,

Не  хоче  показати  свою  душу,
Бо,  бачите,  у  неї  наплюють.
Повір  -  людей  ти  поважати  мусиш,
Інакше  т́ебе  люди  засміють.

А  заслужить  повагу  хочеш,
Навчися  поважати  сам,
Бо  тільки  після  цього,  хлопче,
Потрапиш  ти  крізь  бурю  в  небеса.

травень,  1999

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232173
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.12.2010
автор: Димира