Повітряний замок – збудований на піску,
Він легший за повітря – а більший за всяку гору.
Срібним павутинням – відблискують вітражі,
А навколо нього – пейзажі-міражі.
Із піни морської сходи – ведуть у примарну даль,
Заховану за горизонтом – за стадом мінливих хмар.
Ранковим туманом обвитий – він ледь помітний як дим.
Світанок сліпучим світлом – ховає покровом своїм.
Він ніби є й немає його – це більше уяви шедевр.
У просторі нашого розуму – ця ілюзія безмежно росте.
Цей замок - думка оманна – спалахує диким вогнем,
В полон тебе ловить легко – і ти віриш , що він дійсно є.
Вірити що такий світ реальність – ілюзія підштовхує нас.
Під всім поверхневим щастям – насправді самотність і страх.
Щастя такого світу – воно з багатьма ”але”,
Воно зовсім не вічне – тендітне і не тривке.
Повітряний замок – збудований на піску,
Він легший за повітря – а більший за всяку гору.
Срібним павутинням – відблискують вітражі,
А навколо нього – пейзажі-міражі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232178
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2010
автор: Ігор Сас