Відбиваюсь тобою у люстрі –
Співживу, мов у сні з образами.
Кожен спомин і кожна зустріч
Одкровенням горить між нами.
Кожну мить, як тебе, вдихаю,
З кожним кроком – ближче до тебе.
Здрастуй, світе, я тільки-но з раю,
Посумуємо разом за небом.
Я лягаю з місячним сяйвом,
Прокидаюся ж в світлі віщим.
Те і інше – це ти, і зайве
Говорити, що ти – і вище.
Живучи за законами рока,
Ти мене ніяк не впізнаєш.
Не стача останнього кроку
Нам до щастя, до неба, до раю.
Ти відмовила, не впізнала?
Ця відмова – така наївна.
Просто ти не знала фіналу:
Ти – моя. Богиня, царівна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232438
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2011
автор: Богдан Ант