Мій простір думок став надто вузьким,
Згорнувся у призму порожніх стін,
Наповнився вщерть пустим і низьким,
Від світла надій залишилась тінь...
Сховатись би подалі від людей,
Звільнитись від оков брудного міста,
Позбутися нав'язаних ідей,
Зламати клітку - в ній бракує місця.
Мій простір душі став надто тісним,
Забився сміттям непотрібних образ.
Мій вірш зав'язався нехитро-простим,
Розлився потоком заїжджених фраз.
Сховатися подалі від людей,
Покинути на мить похмуре місто.
Позбутися нав'язливих ідей.
Зламати клітку - в ній занадто тісно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232606
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2011
автор: Владко Світлайт