За вікном щось таке пухнасте, таке лапате –
Під таке лише пити глінтвейн і кохатись, кохати…
Під таке лише вірити в диво, читати Ричарда Баха,
Під таке в мене зносить дах (під таке я не маю даху)…
В телевізорі щось різдвяне і щось банальне,
Щось Оксани Байрак – романтичне і нереальне,
В мене вдома бардак – я його називаю творчим,
І мій котик руденький грізного лева корчить…
Завтра буде не так, завтра будуть робочі будні,
Кожен день, як сьогодні, видасться незабутнім,
Завтра я буду вредна; я буду проти кохання;
Відчайдушною; тою, що викликає звикання…
Завтра я буду тою, в якої не мерзнуть руки,
Буду тою, що не боїться прозорих суконь,
І сміється в лице… Бо сьогодні я не сміюся,
І боюся свого кота… Зачіпати його боюся.
Я сьогодні хочу обіймів і вірю в сонце,
Веду бесіди із своїм ангелом-охоронцем,
Їм солодке, і калорійне, і малокорисне,
Та ще «Крихітку Цахес» слухаю дуже голосно…
За вікном курсують машини, трамваї розслаблені,
Під таке лише жити в радість і бавитись в зваблення,
Під таке лиш любити і зізнаватись у вічному,
Під таке я буваю дуже і дуже незвичною,
Я всміхаюся дзеркалу і левенятку рудому,
Я щаслива, я дуже щаслива, я просто вдома…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232698
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2011
автор: Ксенислава Крапка