а я не поет
не віршомаз -
проста
йобнута
людина.
не ліки слова,
не алмаз
і навіть вже не відлуння безсилля.
хочу висвободити слова свої
від рим пут.
кидаю на шию аркан
в пуд.
я раніше теж писав про любов
про лірику
постройніш рими клав
як цеглину
щетинив
стройності
рядки
посльозивіше
посопливіше
місив краси глину,
та ще про вогонь і
героїчні
казкові
повстанські
ватри
кулемети
й троянди медичної вати
але не той час
не та година
не та обставина
не ті
ті що шкребуться
убити мене
оскалено
стучать
у скло
барикад
моїх.
ніч поранено.
час риму ламати часу на зло!
а зараз вечір
уже спустив зорю
в цей час доби
я гірше бачу,
в цей час доби
більше палю.
в принципі нічого то й не значу
ні я
ні мрії
у яких
чи для яких
продовжую
живу,
я ж хочу викарбувати
з камню
"nihil"
на могилі божевільного
щоб грабувати банк
й віддавать гроші бідним
дітям
буденного
цивільного
бутік підпалювать на втіху псам.
в свободі
й відчаю
вуалі
і дзвону трас
останнього
вечірнього
всім нам.
отак бреду
поет трубопроводу
гнилої сантехніки
і унітазів
і
проржавілих труб
поет комунального гонору,
оспівувач
каналізацій.
актор каналізаційних трупп.
з єдиною метою -
хоч раз
розчулити серце палача і вбивці
пред стратою
рабині
на крильці
вікна-мисливця.
сказати правду
і світ задушити брехні,
зла,
щоб згинути
у його відчайдушному задумі
в його одвічній пітьмі страт.
і освятити хоч чимось
останнє
скошене
листя душі
і
простого
людського
добра.
безневинних
вашого капіталу війн
людського ресурсу
втрат.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232772
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2011
автор: C3H5(ONO2)3