Причепом приткнуся до уст я твоїх.
І в мить роздягнуся, забувши про гріх.
Забувши про зраду і гріх перелюбства.
Не бачу я вади у любощах дійства.
З припаркою буду тебе лупцювати.
Із губ, як отруту – на тіло зливати.
А ти не пручайся, бо візьму, як бранку
Сама краще здайся – кохаймось до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232834
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 04.01.2011
автор: Троянда Пустелі