Думки зливаються в єдине,
Минає день прийдешній знов.
Але чому чоловік із немовлям
Дає тобі надію на любов.
Тебе чарує його погляд,
Та це лише відлуння чистоти.
Ти розумієш, що скоріш за все
Нічого не вийде цієї весни.
Hoc erat in facis
Шепотіла вона завмира.
Одна доля рятує іншу,
Це нормально, бо це є життя.
2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232900
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.01.2011
автор: Олеся Вишня