Я згвалтований снами, жахіттями знову,
І тому не лягатиму більше у ліжко!
Краще з даху, під потяг, чи як-небудь в кому
Аби не відчувати подібне насильство.
Я не можу! Повірте! Це вище за мене!
Це нестерпні години німого безсилля!
Як годинник, що час не розіб’є, не верне…
Ніби похорон замість гучного весілля.
Неможливо прокинутись як забажаєш,
Не втекти, не зламати свою поведінку,
Ніби осторонь просто за всім споглядаєш,
Не втручаючись думкою в тісну картинку.
Все як в фільмі старому на порваній плівці,
Що знімався у нутрощах дивної сили!
По сюжету там хтось рве тонесенькі крильця…
І когось там напевно жорстоко убили…
Кожен раз все триває не більше години,
І події не змінюють напрям ніколи!
Я хочу залишитись у ролі людини!!!
Але не відчуваю такого відколи…
Я згвалтований снами, жахіттями знову,
Не лягатиму більше у жадібне ліжко!
І не стану блукати по стертому колу,
Аби не відчувати подібне насильство!
20:43
05.01.11
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233088
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2011
автор: Карл Доммерштерн