Не дуже часто подаю.
Ні, не жалію. Співчуваю.
Я сам «халяву» не люблю
І через це не потураю.
Мені не жаль, що в переході
Сидить зачухане дівча.
Мені болить, що з нею поряд
Сопе обпоїне дитя...
Чому не можна цьому дати раду?
Які прибутки – краще нам не знати...
Нема своїх дітей – у когось вкраде,
Щоб з ними на жебрацтві заробляти.
Десятку, двадцять, п’ятдесят чи сотню
Мені не жаль, я з радістю віддам,
Знайшовши бабцю гідну та самотню…
Подам – не професійним жебракам.
Молитвою подяка пролунає,
Почуй її – і у серця неси.
Духовно-матеріальне світ єднає,
У келихах гармонії, краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233118
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.01.2011
автор: Віктор Нагорний