Останнім часом, чомусь більшість людей товаришує через користь,
заради цього вони готові на все, та тільки добиваються того чого їм потрібно, ти переходиш у категорію "використаних і забутих друзів",
можливо навіть і не захочуть здороватись. Дружба стає ніби "бізнесом", є вигода - є справи, немає, значит вибачай.
Коли залишаєшся самий, відчуваєш себе використаною і брудною
ганчіркою і стає тошно від самого себе. Ти вмиваєшся, стаєш знову
на ноги і далі ті самі граблі.
Набивши чоло до шишок, повертаєшся у рідне село, де ти простий хлопець
і на тебе не дивляться як на "машину" для вирішення проблем, знаходиш старих дитячих друзів, з якими ти провів найкращі роки і які від тебе нічого не хочуть, а просто цінують нашу дружбу. Тут забуваєш за всі проблеми,
за ті фальшиві, награні посмішки, в яких немає нічого людяного і ти розумієш - як добре що "цивілізація" не дійшла у повній міро до села.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233169
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: Chornui Kit