Ні дзвоника, ні слова. Що сталося? Не ясно.
Яскраво запалало! Забулося і згасло?
Слова заметушились і відгуку чекають.
Не чути... Лиш сороки надворі галакають.
Листи летять у прірву, уже без застережень,
Рядки вбирають букви без будь яких обмежень…
Не знає що й гадати, що коїти не знає
Відколи порожнеча надію вигризає…
Яке ж воно чудове, яке кохання – красне!
Але як гірко ріже в мовчанні без пояснень…
Лишає безперервно в серцях глибокі шрами…
І все одно кохаєш, зализуючи рани…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2011
автор: Віктор Нагорний