Він наче птах, що бачив свою долю,
Але тому не йде на перекір,
І бачучи фальшивість цеї ролі,
Усміхнений виходить у ефір.
Він наче камінь, що знаючи сценарій
Зневажив дикий ввесь сюжет,
Утім відмовившись від арій
Повільно котиться вперед.
Він наче Сфінкс, що вабиться до суті,
Висвітлює не шлях, а ціль,
І хоч деталі ним забуті,
Зате ще серце вічуває біль.
Він наче олень, що завмер в польоті,
Швидкий і вільний у лісах,
Дарма - капкан на повороті,
У серці ж цей солодкий страх!
Він наче ватра, що в широкім полі,
Все вітер задуває злий,
Це вічний бій у крейди колі
Дає відчути - він іще живий!
Він як людина, що бажає жити,
Та чути в собі почуття,
І доки вибір можна ще зробити,
То кожна мить - його життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233226
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: M.E.(nachtigall)