Ніби на глум: квадрати площ
ще звечора полоще дощ.
Зима. Крізь голу чорноту,
мов навесні, струмки течуть.
Калюжі посеред зими.
Холодну дощ всю радість змив.
Учора тут ще сніг білів -
тепер ось ходить дощ в брилі
провислих хмар...
Яка журба!
Душа жаринки вигріба
аж із самісіньких глибин,
щоб їй зігрітись.
- Полюби!.. - прохає.
Хто її почув
крізь шум зимового дощу?
Вона ж лише чиясь душа,
яка в негоду вируша
2003рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233309
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.01.2011
автор: Omega