Колись були часи невпинного єднання
І дружба була щирою в ті дні,
Колись міцнішим залишалося кохання
Та сум за вікнами тихесенько ходив.
Колись раділи люди тому, що вже мали,
На Бога нарікати злодій не посмів -
Тоді нас голод й холоди ламали
І кожен другий тяжко все хворів.
Проте боротись пращури уміли,
Раділи кожному дарованому дню,
А зараз люди істинно змарніли:
Повсюди чути крики, скрегіт і брехню.
І завжди думаєш куди себе подіти?
Заритись б десь навіки у броню
Та теплими думками в хаті грітись
Аби не бачити нову війну.
07.01.2011 року Львів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233491
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.01.2011
автор: jaryj