Вона любила тишу, як сестру –
журилася із нею до світанку,
Кавова гуща істину стару
відкрила їй: віддатись до останку.
…А зранку – засинала в самоті,
калачиком, неначе знак питання:
Чи буде ще відлига житті?
Чи прийде він уперше, як востаннє?
…Як пташка рання, посеред снігів
іде вона молитися до храму
за друзів вірних і за ворогів,
бо Ангел відчиняє світлу браму.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233968
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2011
автор: Окрилена